"Соціалізація особистості на уроках української мови та літератури"
Завдання педагога в тому, щоб підвести дітей до дверей життя, дати ключ і навчити користуватися цим інструментом.
В. Сухомлинський
Соціалізація - це розвиток людини протягом усього її життя у взаємодії з
навколишнім середовищем, яка передбачає засвоєння і відтворення соціальних норм
і культурних цінностей, а також саморозвиток і самореалізацію особистості в
тому суспільстві, до якого вона належить. Цей процес відбувається в умовах
стихійної взаємодії людини з навколишнім середовищем, а також в ході
цілеспрямованого, педагогічно організованого виховання.
На початку ХХІ століття українське суспільство стало перед вибором: якою
бути людині третього тисячоліття, з якими ціннісними орієнтирами і соціально психологічними
установами будуть крокувати у майбутнє сьогоднішні учні.
Національне виховання молоді передбачає надання широких можливостей для
пізнання української історії, традицій, звичаїв, мови, культури, формування
національної гідності, активне включення кожної особистості в соціальне життя.
Створення умов для формування національно
свідомої, духовно багатої мовної особистості є одним із важливих завдань
навчання української мови та літератури учнів. Це завдання реалізується через
соціокультурну змістову лінію, яка сприяє становленню в учнів уявлення про
світ, природу, суспільство, ознайомленню їх з основними культурними набутками
рідного народу і людства, розвиткові духовної сфери особистості, зокрема
моральних переконань, відчуття прекрасного тощо. Ця змістова лінія являє собою
систему культурологічних тем, орієнтовну тематику яких пропонує програма.
Як зазначено у державній національній програмі «Освіта», головною метою
національного виховання є набуття молодим поколінням соціального досвіду,
успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури
міжнаціональних взаємин. Формування у молоді незалежно від національної
приналежності особистісних рис громадян Української держави, розвинутої
духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової,
трудової, екологічної культури. Національне виховання ґрунтується на ідеях і засобах
народної педагогіки, наукової педагогічної думки, що уособлюють найвищі зразки
духовної мудрості українського народу.
Традиційна освіта створювалася на вимогу індустріального суспільства.
Вона була спрямована на виконання існуючого в той час соціального замовлення:
дати учневі певні знання, уміння й навички. Опанувавши ними, він міг успішно
працювати на заводі, будівництві та в інших виробничих сферах. Міг реалізувати
себе. Цього було достатньо вчора, але мало сьогодні. Маємо усвідомити: інформаційне
суспільство ставить перед школою кардинально відмінні від традиційних вимоги.
«Технології
завтрашнього дня потребують не мільйонів поверхнево начитаних людей, готових
працювати в унісон на безкінечних монотонних роботах, не людей, котрі виконують
накази, не зморгнувши оком,.. а людей, котрі можуть приймати критичні рішення…»
( Тарутіна З.). Таким є соціальне замовлення сьогодні, навіть якщо в
українських реаліях воно не до кінця осмислене
і сприйняте. Вчитель сьогодні повинен думати про завтрашній день, про
соціалізацію учня в сучасних умовах.
Зміна вимог до системи освіти, її модернізація
зумовила вибір теми, над якою працюю – «Соціалізація особистості на уроках
української мови та літератури». Виходячи із завдань освіти, продиктованих
вимогами часу, поставила собі мету: активізувати можливості кожної дитини,
розвивати особистість, здатну до творчого пошуку, самостійних висновків і
рішень; особистість, яка вдосконалюється, всебічно розвивається та духовно
збагачується; здобуває й конструює знання та власну компетентність у різних
галузях життя. Сьогоднішні діти – майбутнє України. Тому свої педагогічне кредо
сформулювала так : «Дитина – народ – Україна».
На уроках не просто даю суму знань, а формую життєву компетентність як
самоздатність особистості до оптимальних дій, що базуються на знаннях, досвіді,
цінностях, здобутих завдяки навчанню. На уроках рідної мови учні не просто
засвоюють знання з лінгвістики, а й навчаються спілкуватися, самовиражатися,
висловлювати свою думку, відстоювати її в разі потреби. Інтелект без душі мало
чого вартий, тому намагаюся в кожному учневі будувати духовний храм. Адже саме
високодуховна людина дбатиме не тільки про себе, а й про добробут рідної землі.
На уроках української літератури виховую гордість за свій народ, віру у краще
майбутнє нашої держави.
Однією з важливих умов навчання,
вважаю, є зацікавленість учнів. Атмосферу зацікавлення створюю:
- - нестандартним формулюванням теми уроку, наприклад: «У
майстерні слова» ( способи творення слів), «Довга дорога до самого себе» (образ
Лукаша) тощо;
-
- повідомленням
незвичної форми уроку: урок-репетиція, подорож, гра,
літературний суд, дослідження;
- оригінальним вступом;
- визначенням виду роботи учнів на певних
етапах уроку: робота в парах, в групах, індивідуальні захисти ;
- вдало сформульованими запитаннями , які
пробуджують емоційну та пізнавальну активність школярів («Знайти точне
запитання, - переконував Є. Ільїн, - це свято».);
- умілим добором методичних
прийомів;
- використанням музики й живопису , які
сприяють розвитку уяви, викликають різноманітні асоціації.
На мою думку, використання на уроках інтерактивів створює необхідні
умови для розвитку творчого потенціалу учнів, за яких учень сам відкриває,
здобуває й конструює знання та власну компетентність у різних галузях життя.
Учень має можливість самореалізуватися, самовдосконалюватися й , що надзвичайно
важливо, самоствердитися. Адже його знання, практичні навички, уміння,
комунікативні здібності спираються на особисті зусилля. Учень не просто
розв’язує поставлену перед ним проблему , а долає труднощі, що виникають у
процесі роботи , шукає шляхи розв’язання, висловлює свою думку та відстоює її ,
робить висновки, розвиває свою пізнавальну діяльність, виходить на вищі форми
співробітництва. Використання інтерактивного навчання дозволяє значно збільшити
відсоток засвоєння інформації. У процесі навчання виступаю як рівноправний
партнер учнів, виконую організаційні та консультаційні функції.
Залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів практикую
проведення таких нетрадиційних уроків:
- інтегровані ( «Погляд з минулого у майбутнє» (І. Франко . Повість
«ЗахарБеркут», 7 клас);
- у формі змагання: вікторина, турнір філологів, лінгвістичний
конкурс, естафета, ділова або рольова гра (урок – ділова гра «Гроші та бізнес»,
8 клас );
- уроки, що імітують публічні форми спілкування: усний журнал, телеміст,
прес-конференція, лінгвістична панорама ( урок – дискусія «Українська – мова
минулого, сучасного чи майбутнього?», 9 клас; урок –панорама «Все про
речення…», 9 клас);
- уроки, що імітують діяльність установ і організацій: дебати в парламенті,
засідання вченої ради (урок – прес-конференція «Феномен особистості українки
XV1 ст. Анастасії – Роксолани», 8 клас);
- уроки,
що імітують культурні заходи: заочна екскурсія, урок-подорож (урок – подорож
«Нащадкам козацького роду» за повістю А. Чайковського«За сестрою», 7 клас );
-уроки із застосуванням фантазії: урок-казка,
урок-сюрприз ( урок –казка «Наш друг – Апостроф!», 5 клас);
- уроки,
засновані на відомих у суспільній практиці жанрах, формах і методах роботи: лінгвістичне дослідження, аналіз філологічних матеріалів, історичний
коментар, рецензія, репортаж, інтерв'ю ( урок – журналістський тренінг «Ми – журналісти»,9
клас );
- урок – дослідження, урок
формування практичних умінь і навичок (урок - практикум «Здобувати знання
самостійно», 5 клас; урок-пошук «Немає нічого неможливого», 5 клас).
На уроках української мови та
літератури використовую такі інтерактивні методи та прийоми:
«Знайди помилку». Свідомо
допускаю в прочитаному або написаному заздалегідь тексті чи реченні помилку,
яку потрібно помітити.
«Загадкова торбинка». Гра сприяє активізації та розвиткові
розумових і мовленнєвих здібностей учнів, мислення, пам'яті, виробленню уваги, спостережливості.
Учасники команд по черзі витягають з торбинки номерки запитань, на які мають
дати відповідь. Якщо команда не знає відповіді, на допомогу приходять суперники
і заробляють собі додатковий бал.
«Дубль-диктант». Диктую слова
з орфограмами, а учні повинні зразу ж записувати слова на те саме правило.
«Кросвордний диктант». Диктую
не саме слово, а його тлумачення, учні ж записують відповідь.
«Німі диктанти». Демонстрація
ілюстрацій визначних місць, портрети відомих людей. Учні записують побачене.
« Диктант-тест». Пропоную 10—12
запитань з теми, учні записують відповіді.
«Зіпсований
телефон».
Готую аркуші з текстом для кожної групи. Учні у групі по черзі виконують
завдання, загорнувши свій запис так, щоб наступний учасник групи не зміг його
прочитати. Останній учасник розгортає аркуш і читає відповіді.
«Мікрофон». Ставлю запитання
класові та пропоную певний предмет (ру –
чку, олівець), що виконуватиме
роль уявного мікрофона. Учні передають його один одному, по черзі беручи слово.
«Робота в малих групах». Об'єдную
учнів у групи. Даю кожній групі конк ретне завдання. Стежу
за роботою в групах, надаю необхідну допомогу. Групи представляють результати
колективної діяльності.
«Займи позицію». На дошці
плакати «за», «проти», «це складне питання». Пропоную учням висловити власну
позицію щодо матеріалу уроку. Вибираю декількох учасників і прохаю їх
обгрунтувати свою позицію.
«Акваріум». Об'єдную учнів у
групи. Одна група сідає у центр класу. Ця група протягом 3-5 хвилин уголос
обговорює ситуацію. Після цього із запитаннями звертаюся до інших груп (не
більше 2-3 хвилин). Групи по черзі займають місце в «акваріумі». Наприкінці
обговорюю з учнями хід групової роботи.
«Відгадай». На аркушах паперу
написані правила, терміни. Об'єдную учнів у групи, причому груп має бути
стільки, скільки правил. Кожна група складає три-п'ять запитань до правила.
Групи обмінюються запитаннями, намагаючись відгадати своє правило. Можна
звертатися по допомогу до інших груп. «Дерево рішень». Обираю проблему
літературного твору. На дошці записую суть проблеми. Обговорюю з класом розв'язання
проблеми. 3-4 ідеї записую на дошці. Кожна група пропонує розв'язання цих проблем.
«Незакінчене речення». Може
бути усним і письмовим. Наприклад: «Для мене сьогодні важливим було...»,
«Сьогодні я навчився…».
«Будівничі». Учні будують слова з певною
значущою частиною (наприклад, з префіксом роз-, суфіксом - ання тощо).
«Мислитель». Учні отримують
завдання скласти сенкан до певного поняття. Потім обмінюються творчими роботами
в парах чи групах з подальшим аналізом та оцінюванням їх.
«Пограємось
у слова». Робота в парах. Один учень записує іменник, а другі добирають до
нього прикметник тощо. Можна розширити кількість учасників групи, що
передбачатиме добір або інших прикметників, або слів інших частин мови.
«Єдинопочаток». Робота в малих групах.
Учні складають тексти, в яких усі слова починаються з тієї самої літери.
«Археологи». До запропонованих
понять учні добирають такі синоніми або
асоціативні слова, які належать
до пасивної лексики ( історизми чи архаїзми). «Запитання
в подарунок». Учні мають сформулювати щонайбільшу кількість запитань за
темою уроку, потім обмінюються запитаннями й готують на них відповіді.
«Розмалюй речення». Непоширені речення учні повинні доповнити другорядними
членами.
«Мовний
етикет».
Робота у групах. Завдання: в коротких діалогах озвучити вітання з друзями,
прощання з батьками, запрошення на день народження тощо.
Уроки української літератури проводжу з використанням інтеграції знань учнів
з філософії, естетики, історії, мистецтвознавства, народознавства тощо. На мою
думку, бажано використовувати музичне оформлення уривків з тексту, віршів, що
найбільш вразили, робити занурення в епоху шляхом звернення до елементів
синтетичного виду мистецтва (декорації, костюми, ескізи, виставки),
ілюстрування прочитаного тексту ,складання діафільмів до твору, виконувати
пошукову роботу , проблемно-пошукові завдання, лінгвістичне дослідження, тести,
поетичну хвилинку, лінгвістичне спостереження, роботу з таблицею,
огляд-конкурс, міні-лекції, творчий диктант, написання листа улюбленому герою
чи автору.
На уроках до роботи залучаю (тією чи іншою мірою) усіх учасників навчального
процесу, обов’язково вони повинні мати певну психологічну підготовку (скутість,
неконтактність, самозаглибленість заважають). До заняття відповідно готується
приміщення (наприклад, столи ставляться "ялинкою", щоб кожен учень
сидів боком до ведучого і мав змогу спілкуватися в малій групі), створюється
атмосфера довіри, природності, невимушеності, приємної бесіди. На уроках
літератури нові технології навчання спрямовані на розвиток в учнів здатності
бачити проблеми, виявляти суперечності, висувати гіпотези, оригінальні ідеї .
Вважаю, що на кожному уроці потрібно давати учням час для роздуму, переживання,
вибору позиції і обов'язково словесного озвучення.
На уроках мови та літератури практикую використання різноманітних дида-ктичних ігор. Вважаю, що дидактичну гру (мовну, рольову,
ситуативну гру,
При вивченні теми «Іменник» - гра «Наш
рід». Учні поділяються на три групи: чоловічий, жіночий та середній рід.
Називаю іменники. Кожна група плескає у долоні, якщо названий іменник відповідає
її роду. За помилку одного з учнів група дістає зауваження. Виграє та група,
яка матиме найменше зауважень.
У своїй діяльності використовую
різноманітні комп’ютерні технології: мультимедійні презентації, електронні
таблиці, відеоматеріали,
Інтернет-ресурси, електронні словники.
Серед багатьох методів роботи, які
стимулюють учнів до нових знань, до творчості, застосовую метод проектів, в
основі якого — дослідження певної проблеми, що передбачає високий рівень
творчої активності учнів. Адже відбувається відхід від традиційної форми уроку,
у виборі теми, методів, форм роботи — широкі можливості. Учні усвідомлюють
значну відповідальність: уникнути штучності, продумати проект так, щоб самим
учасникам було цікаво, було цікаво шукати нову форму, уникаючи готових,
заздалегідь спрацьованих кліше. Проектування застосовую на різних етапах
вивчення теми. На захист проектів відвожу як цілий урок, так і певну його
частину. Проекти можуть бути тематичні (присвячені вивченню однієї теми), а
також підготовлені і проведені в межах тематичного оцінювання, проекти можуть
готуватися до вивчення творчості письменника, твору тощо. За домінуючою діяльністю учнів надаю
перевагу дослідницьким, творчим, рольовим проектам. Своєрідною вершиною
проектної діяльності є написання учнями власних творів-оповідань, есе, віршів.
Навчання — це творчий процес відкриття дитиною світу. Це незаперечна
істина, якою я керуюсь у своїй професійній діяльності. Не «передавати» знання
учневі в готовому вигляді, а навчити його самостійно добувати їх, творчо
працювати, доходити висновку, висловлювати думку — це ті принципи, яким я
віддаю перевагу під час підготовки до уроку. Кожен урок – це творча співпраця
вчителя і учнів, яка пробуджує в дітях бажання мислити і творити, досліджувати
й аналізувати, самовдосконалюватися і досягати успіху.
Щоб учень був соціально компетентним, формую та розвиваю такі
компетентності:
- гнучко адаптуватись у мінливих
життєвих ситуаціях;
-самостійно та критично мислити;
-бачити та формувати проблему,
знаходити шляхи її раціонального вирішення;
- усвідомлювати, де і яким чином
здобуті знання можуть бути використані;
-творчо мислити;
- грамотно працювати з
інформацією, робити аргументовані висновки, використовувати їх для вирішення
нових проблем;
- бути комунікабельним,
контактним у різних соціальних групах, уміти працювати в колективі, у будь-яких
конфліктних ситуаціях;
- самостійно працювати над
розвитком особистісної моралі, інтелекту, культурного рівня.
ВИСНОВКИ
Детальне
вивчення питання соціалізації особистості на уроках української мови та
літератури дає підстави вивести такі узагальнені підходи до підготовки
комунікативно спроможного випускника школи:
1.Створювати оптимальні умови для
розвитку комунікативної
компетентності учнів, самореалізації особистості, формування
готовності до успішного входження в соціум.
2.Розвивати вміння учнів комунікативно виправдано
використовувати засоби мови для сприймання й створення висловлювань;
установлювати й під
тримувати контакт зі
співрозмовниками, формулювати запитання і чітко відповідати на них; аргументовано доводити власні
думки у дискусіях, дебатах.
3.Моделювати життєво можливі
ситуації для розвитку діалогічного мовлення з метою успішного проектування
майбутнього, набуття досвіду взаємодії з соціумом.
4.Сприяти вихованню у школярів
толерантності, поваги до поглядів інших людей.
5.Формувати досвід творчої діяльності учнів, емоційно - ціннісне
ставлення до світу.
6.Систематично, послідовно
засвоювати знання про лінгвістичні та комунікативні особливості монологічного й
діалогічного мовлення .
7.Застосовувати систему навчально-тренувальних вправ, на
основі яких формується мовленнєвий етикет та культура спілкування.
8.Здійснювати безперервний
зв'язок між уроками вивчення мовних тем, розвитком зв'язного мовлення і
позакласними заходами.
9.Практикувати різноманітні комунікативні вправи на активне
і свідоме закріплення вивченого матеріалу.
10.Правильно визначати принципи,
методи і прийоми навчання, спрямовані на
формування соціалізованої особистості.
11.Стимулювати учнів до
самостійного вибору тем висловлювання,
вираження особистого ставлення до предмета висловлювання.
12.Постійно контролювати зміст мовлення школярів, бути для них
зразком.
Немає коментарів:
Дописати коментар